
Понад сто швів нараховуємо в українській народній вишивці. До найдавніших належать зволікання, занизування, низина, кучеряві, кручені шви, різновиди гладі. На початку ХІХ ст. з’явився в Україні шов „хрестик”. Народ швидко прийняв цю нескладну технологію, яка витіснила з побуту давні складніші техніки.
По всій Україні, окрім хрестика, гладі, не знають жодних інших швів. До того ж кольорова гама дуже викривлена, одну техніку замінюють іншою (найчастіше на хрестик), а це не сприяє збереженню стилю, руйнує класичну ніжність твору, порушує закони вишивки. З плином часу байдужіли людські душі до збереження і продовження життя всіх стилів народної вишивки. Ми повинні прищеплювати нащадкам знання та любов до рідної вишивки, не тільки цінувати надбання попередніх поколінь, а й навчитися любити кожну ниточку, кожний колір.