Трудове навчанняОстанні коментарі
Концептуальні підходи до нової редакції змісту навчальної програми з трудового навчання для 5-9 класів
Виносимо на громадське обговорення Концептуальні підходи до нової редакції змісту навчальної програми з трудового навчання для 5-9 класів.
Свої думки, з приводу прочитаного, ви можете залишити в коментарях (їх обов’язково прочитають). Однак, для більшої ефективності вашої діяльності, пропонуємо направити їх офіційно на e-mail: dsm1@ukr.net з зазначенням авторства.
28 травня планується її розгляд на розширеному засідання комісії з трудового навчання і креслення науково-методичної ради з питань освіти МОН. Прошу дати свій відгук чи бути готовим озвучити його на зазначеному засіданні.
Концептуальні підходи до нової редакції змісту навчальної програми з трудового навчання для 5-9 класів
Трудове навчання як загальноосвітній предмет покликаний розв’язувати цілу низку дидактичних завдань: політехнічна спрямованість навчального процесу, продуктивна праця учнів, трудове виховання, творчий характер навчально-трудової діяльності учнів тощо. Традиційно, вказані завдання було закладено у зміст навчальної програми з трудового навчання. Отже, виконання учителем змісту програми є запорукою того, що вищезгадані завдання буде реалізовано на уроках трудового навчання.
Останнім часом, розгорнулась дискусія, яка викликана труднощами реалізації запропонованого навчальною програмою змісту трудового навчання.
Дискусія загострилась, коли у змісті програми з’явився проектно-технологічний підхід (чи система). Причому, якщо уважно переглянути змістове наповнення нової програми, то побачимо, що «проектування», як інноваційну технологію, штучно прикріпили до «старого змісту» програми і, одержали так званий «новий зміст» трудового навчання для дванадцятирічної школи.
Спробуємо визначити суть проблеми, щоб запропонувати шлях вдосконалення змісту трудового навчання учнів. Для цього почнемо із систем трудового навчання.
Традиційно зміст навчально-трудової діяльності учнів у шкільних майстернях підпорядковувався певним системам трудового навчання. Серед них найбільш відомими були: предметна, операційно-предметна, предметно-операційна, моторно-тренувальна (система ЦІПа), операційно-комплексна.
Задекларовано, що програма для дванадцятирічної школи опирається на проектно-технологічну систему трудового навчання.
П’ятирічний досвід роботи вчителів та методистів за новою програмою з трудового навчання дає змогу зробити деякі очевидні висновки.
По-перше. Учні 5-6 класів не готові реально включатись до проектної діяльності. Це пов’язано з тим, що за своїми психологічними особливостями діти у цьому віці налаштовані на репродуктивну діяльність.
По-друге. Вивчення розділу «Проектування виробів» по-суті є тим інноваційним, що відрізняє уроки трудового навчання від традиційного ремісництва. Проте вивчення окремих технологій чи видів діяльності, передбачених програмою, не передбачає проектної діяльності (Електротехнічні роботи, Технології догляду за тваринами чи Технології вирощування рослин і т.д.). Як наслідок, учні вчать на пам'ять етапи проектування, методи проектування, тобто вони знають, що є процес проектування але проектувати не вміють, бо метод проектів у змісті програми не знайшов свого системного використання.
По-третє. Відбувається конфлікт між самим змістовим наповненням програми. Так, в ній передбачений матеріал про метод проектів, політехнічні основи, практичні роботи і т.д. На освоєння кожної складової не вистачить навчального часу. І тому учитель має обирати щось одне і, свідомо не виконувати решту програми: якщо він обирає практичні роботи то часу на проектування і вивчення основ техніки, креслення не вистачає, і т.д.
Розглянемо проблему зблизька для 5-го класу.
Залучення учнів 5го класу до проектування викликає низку труднощів, які пов’язані з тим, що процес творчості потребує певних знань та вмінь, і головним чином практичного мінімального досвіду роботи з конструкційними матеріалами. Включення учнів у проектну діяльність (яка характеризується пізнавальною самостійністю учнів) має відбуватись поступово, оскільки учні 5-6 класів не готові працювати самостійно. Тому спочатку учнів доцільно залучити до роботи за зразком. Але необхідно щоб така робота була спрямована на творчість, самостійну активну роботу. Отже, робота за зразком має бути організована таким чином, щоб виконувались наступні умови:
- Завдання за зразком добирати за принципом поступового ускладнення;
- Учень повинен розуміти і чітко усвідомлювати кінцевий результат роботи та відповідні завдання чи план дій запропонований учителем для досягнення поставленої мети;
- У процесі виконання завдань спрямовувати учнів на виявлення власної ініціативи та самостійності через активні та інтерактивні методики тощо..
У наступних класах (7-9 класах) репродуктивна діяльність учнів за зразком має зменшуватись на користь творчої діяльності, через виконання завдань на конструювання, а згодом і на проектування.
Підсумовуючи відзначимо, що найбільш доцільно зміст трудового навчання учнів будувати на основі комплексу таких систем:
- у 5-му класі за предметно-операційною системою;
- у 6-му за конструкторсько-технологічною;
- у 7-9 класах – за проектно-технологічною.
Обґрунтуємо такий підхід більш детально.
Доцільно у 5-му класі навчання здійснювати за предметно-операційною системою. Ця система вироблена десятиріччями і ґрунтується на тому, що технологічні операції учні вивчають безпосередньо у процесі виготовлення виробу чи декількох виробів. Тобто навчальний процес в такому випадку має наперед запланований практичний результат – виріб, який учні виготовляють є навчальним продуктом, а знання, досвід використання таких знань, відповідні трудові уміння і навички формуються у ході його виготовлення. Отже вищевказана система в практичній реалізації має всі ознаки педагогічної технології.
Серед завдань, які постають перед учителем – це добір таких об’єктів праці, які б давали можливість сформувати в учнів досвід роботи з конструкційним матеріалом, інструментами та пристосуваннями. Провідним має стати не запам’ятовування певної суми знань, виконання тренувальних вправ для формування трудових вмінь а, лише тих знань, що формуватимуть в учнів уміння виготовляти конкретний об’єкт праці. Отже, робота учня в шкільній майстерні має бути підпорядкована і націлена на кінцевий результат – виготовлення виробу та набуття учнями власного практичного досвіду. В даному випадку програма має скорегувати роботу учителя на засвоєння учнями відповідних трудових операцій, саме тому у її змісті є перелік трудових операцій та орієнтовний список об’єктів праці.
З точки зору методики трудового навчання учнів у 5-му класі провідним підходом у даному випадку є репродуктивний.
Учнів 6-го класу, на нашу думку доцільно навчати за конструкторсько-технологічною системою. Провідна ідея цієї системи полягає в тому, що вона органічно об’єднує в собі репродуктивну та продуктивну (творчу) діяльність учнів. Співвідношення творчого підходу може складати на користь репродуктивного, і навпаки – робота за творчим (продуктивним) підходом може домінувати над виконавчою роботою за зразком (репродуктивним).
Перед учителем постає завдання не лише залучити учнів до виконання конкретних трудових дій та операцій, але й навчати розв’язувати завдання творчого характеру. Серед таких основних завдань можна назвати: вибір форми або конструкції об’єкту праці, аналіз його конструкції, добір матеріалів та інструментів тощо. Об’єкт праці який пропонується учителем для виготовлення може мати невідомі дані (відсутні розміри, конструктивні елементи або невідомо як він буде функціонувати і т.д. ). Отже, у 6-му класі учні, перед тим як почнуть виготовляти виріб, спільно з учителем, розв’язують завдання, що частково чи повністю (в залежності від складності виробу) відображають процес розробки конструкції виробу і технології його виготовлення. На відміну від 5-го класу учитель повинен не лише повідомити який виріб буде виготовлятись але й чітко визначити для чого його будуть виготовляти, яку проблему чи практичне завдання буде розв’язувати створення такого виробу. Об’єкти праці в даному випадку добираються таким чином, щоб привчати учнів до усвідомлення значущості та необхідності з виготовлення виробу. Тобто виготовлення виробу у 6-му класі починають не з того, який інструмент чи матеріал потрібен для його виготовлення, а з визначення таких питань, як: Чи буде такий виріб корисним? Де він може буде використаним? Для кого (чи для чого) це можна виготовити? Чи буде виріб зручним у користуванні? Естетично привабливим? В руслі цих питань учитель готує завдання, які необхідно розв’язувати перед виготовленням виробу. Наприклад, виріб запропонований учителем для виготовлення може бути корисним у домашньому господарстві. Проте необхідно розв’язати завдання пов’язане з його ергономічністю (продумати окремі конструктивні елементи, які відсутні на кресленнях, щоб виробом було зручно користуватись і т.д.).
У 7-9 класах учнів залучають до проектно-технологічної системи. Основна суть цієї системи полягає в тому, що учні залучаються до продуктивної (творчої діяльності). Проектно-технологічна система визначає переважно лише інтелектуальну діяльність учнів, а формування трудових практичних вмінь і навичок учнів може проходити по-різному (як за змістом так, і, відповідно за методикою проведення). В програмі можна лише рекомендувати певний перелік операцій чи відповідної діяльності, засвоєння яких буде відбуватись під час виконання учнями навчального або творчого проекту. В даному випадку зміст виучуваних операцій чи технологій, що наводиться в програмі є орієнтовним і остаточно визначається за змістом проекту, який будуть виконувати учні. Відповідно до цього розробка змісту навчальної програми та методичне забезпечення має відбуватись у такій послідовності: розробка орієнтовного учнівського проекту, його методичне забезпечення і, лише потім, зміст програми. Працюючи за цією системою вчителю доведеться використовувати не лише шкільний підручник, а значно більший об’єм літератури, з якою працюватиме не лише він особисто, а й учні під час роботи над проектом. Основними уміннями, якими мають оволодіти учні будуть: вміння вибирати та знаходити потрібну інформацію, здійснювати її аналіз за певними ознаками, планувати власну діяльність, здійснювати добір інструменту та конструкційного матеріалу і т.д. У ході роботи над проектом в учнів формуються не лише уміння і навички виконувати певні операції а, уміння і навички в сукупності з їхніми особистісними здібностями та природними нахилами, що можна назвати індивідуальним досвідом чи компетентностями. Коротко обґрунтуємо це положення.
Одне й те саме знання, яке розкриває учитель перед класом, засвоюється по-різному різними учнями, оскільки досвід використання цих знань на практиці буде залежити від індивідуальних особливостей та потреб учня і тому буде різним. Отже, знання є штучним бо не завжди засвоюється, воно розділено на фрагменти різними шкільними предметами з основ наук (математика, фізика і т.д.), і, тому швидко забувається. Більш цінним у плані ефективності навчання є досвід використання знань на практиці. Знання, вміння, навички, що знаходяться в системі або в досвіді учня є справжніми, реальними; учень виносить таке знання за межі школи і використовує в подальшій освіті чи для розв’язання життєво важливих завдань.
Підсумовуючи відзначимо, що трудове навчання (його зміст), за звичай було перенасичене трудовими операціями, які учні мали б засвоїти. Уміння і навички які формувались в учнів були штучними і не прив’язувались до конкретної галузі науки чи виробничої діяльності (якщо й прив’язувались то уже сьогодні виробництво швидко змінюється і відповідні уміння є непотрібними). Адже відомо, що для розробки змісту будь-якого навчального предмету необхідно, по-перше, відібрати навчальний матеріал з того, що є у певній галузі техніки чи науки, а по-друге систематизувати його в певній послідовності з урахуванням вікових особливостей учнів, їх знань по інших предметах. Оскільки об’єм знань, що накопичений людством у галузі техніки і технологій є завеликим для змісту навчальної програми та природними можливостями учнів, то й маємо своєрідний колапс змісту трудового навчання.
Щоб розв’язати проблему відбору змісту пропонуємо головний акцент у розробці відповідних критеріїв змісту, робити на творчій діяльності учнів і реалізувати цей принцип через проектно-технологічний підхід, рухаючись від репродуктивної діяльності до творчої (продуктивної) через комплекс вище згаданих систем трудового навчання.
Вказаний підхід має низку переваг. Вкажемо лише на декілька. По-перше, запропонований «набір» систем є відомий для більшості вчителів і, не потребуватиме їхньої спеціальної перепідготовки. По-друге, є можливість зберегти кращі напрацювання, які сьогодні з’явились в методиці трудового навчання з питань проектної діяльності учнів, які можна використати в подальшій роботі. По-третє, трудове навчання – це єдиний шкільний предмет, який має потужні виховні і розвиваючі можливості у порівнянні з іншими наукоємними шкільними предметами, де вести мову про реальне формування в учнів досвіду використання знань на практиці не доводиться.
Отже в основу нової редакції навчальної програми пропонується покласти не змістове наповнення, а принципові підходи до вивчення навчального матеріалу. Щодо самого змісту, то в окремих умовах (регіони, наповнюваність класів, кваліфікація вчителя, поділ на групи тощо) він може бути різним. А саме, формування конкретного змісту пропонуємо здійснювати загальноосвітнім навчальним закладам самостійно з варіативних модулів. У межах навчального часу учні опановуватимуть у 5-6 класах - 4 варіативні модулі по 8 годин на кожен, у 7-8 класах – 4 модулі по 16 годин на кожен, у 9 класі – 2 модулі по 16 годин.
Переліки варіативних модулів передбачається розробити окремо для 5-6 класів та 7-9 класів. Кількість варіативних модулів пропонується обмежити переліком.
Варіативні модулі обирає вчитель враховуючи такі чинники:
- матеріально-технічна база навчальних майстерень;
- кадрове забезпечення;
- регіональні традиції;
- бажання учнів.
Орієнтовний перелік варіативних модулів, які можуть вивчатися на уроках трудового навчання у 5-6 класах:
1. Пошиття швейного виробу (наволочки, торбинки).
2. Пошиття швейного виробу (фартушка).
3. Аплікація із волокнистих матеріалів.
4. Виготовлення виробів із природних матеріалів.
5. Обробка харчових продуктів. Приготування страв (бутербродів, гарячих напоїв).
6. Вирощування рослин та догляд за ними.
7. Догляд за тваринами.
8. Сервірування столу.
9. Виготовлення народної ляльки.
10. Виготовлення іграшки дерев’яної.
11. Електротехнічні роботи.
12. Аплікація з природних матеріалів.
13. Карбування.
14. Писанкарство.
15. Художнє випалювання.
16. Ажурне випилювання.
Орієнтовний перелік варіативних модулів, які можуть вивчатися на уроках трудового навчання у 7-9 класах:
1. Пошиття одягу.
2. Оздоблення одягу.
3. Виготовлення виробів у техніці «макраме».
4. Виготовлення виробів із бісеру.
5. Мережки.
6. Вишивання шовковими стрічками.
7. Писанкарство.
8. Плетіння з природних матеріалів.
9. Виготовлення м’якої іграшки.
10. Заготівля та зберігання продуктів.
11. Основи кондитерського виробництва.
12. Українська народна кухня.
13. Благоустрій присадибної ділянки та догляд за нею.
14. Вирощування та догляд за рослинами.
15. Токарна обробка деревини.
16. Токарна обробка металу.
17. Різьблення по дереву (об’ємне, контурне, тригранно-виїмчасте тощо).
18. Інтарсія, інкрустація.
19. Мозаїка на деревині.
20. Технологія виробництва і переробки продукції сільського господарства.
21. Елементи органічного землеробства.
22. Елементи електротехніки.
23. Українська народна вишивка.
Вивчення варіативних модулів здійснюється за окремо розробленими програмами до них.
Розмір архіву 17 КБ.
Дятленко С. М.
- 12399 перегляди
Читаючи корисні новини ВИ також підтримуєте сайт
Вхід
Випадкові фото
Всі права захищено. При використанні матеріалів сайту посилання на головну сторінку обов'язкове.
Запрошую бажаючих на розширене звасідання комісії з трудового навчання і креслення. Засідання відбудеться 1 червня о 15.00 у приміщенні МОН за адресою: пр.Перемоги, 10, 3 поверх, актова зала.
Склалося враження, що комісія ще працює. А які ж результати?
Прочитав коментарі Oleksandra.
Повністю погоджуюсь з тим, що вчителю треба давати можливість вибирати, також правильно, й те що, не варто заганяти предмет у народні ремесла чи гурткову роботу і т.д.
Проте ніяких ефективних дисертацій чи методик за рахунок скорочення годин ніхто не написав! Наведіть конкретні приклади якщо такі є...
Запропоновані напрямки (інженерна і виробнича підготовка, профорієнтація і т.д.) є гарними ідеями і не більше. Такого "добра" в дисертаціях написано більше ніж зірок на небі. З таким самим успіхом можна й про космос написати, і експеритментально перевірити і захистити дисертацію, ще й науковий ступінь мати! Це правда, не ображайтесь, якщо емоційно...
Що таке інженерна підготовка? Чим вона відрізняється від
виробничої? Якщо навіть ви це зясуєте, треба ще відібрати з відповідних галузей знань те, що потрібно і посильно для учнів (поцікавтесь наприклад, що сьогодні повинен вміти і знати інженер чи технолог виробництва, та й про яке виробництво мова йде?). Цей процес буде нескінченним бо виробництво в усьому світі швидко змінюється, наповнюється сучасними технологіями і т.д. Тут швидше треба погодитись із Дятленком (dsm 1), що це вже було в попередніх програмах (основи виробництва, ремесла, профорієнтація і т.д.).
Суть проблеми, яка сьогодні склалась з точки зору науки та практики полягає в тому, що трудове навчання швидко втрачає свої наукові основи (політехнічну складову). Якщо, наприклад, закладати в предмет політехнічний принцип, і лише на цьому будувати зміст, то це вже буде не трудове навчання а такий собі теоретичний предмет з політехнізму. Якщо ж до основ виробництва докладати продуктивну працю чи практичну роботу то все інше з політехнізму вже не вміщується. Крім того виробництво не змінються лише в історичному аспекті (можна вивчати основні зєднання, передачу руху тощо), а сучасний стан розкрити перед учнями вже не можливо. Про цю проблему ще писав академік Тхоржевський Дмитро Олександрович в одному з журналів "Трудова підготовка в закладах освіти" (якщо не помиляюсь номер журн за 2000 чи 99 рік № 4 і стаття називається "Обговорюємо нову програму". Знайдіть, почитайте...)і вже тоді діючу програму (жовто-синю) називав "лоскутною" бо внею "впихнули" все те, що Oleksandr пропонує для редакції діючої програми.
Дійсно, неможна поспіхом розробляти зміст програми. Але й сидіти склавши руки чекаючи поки річка поверне назад теж неправильно...
Отже, шановний Oleksandr, в цілому Ваші міркування не є помилковими, і місцями я з Вами погоджуюсь, бо науковий рівень предмету треба піднімати але не вчорашніми підходами, бо річки назад не повертаються...
P.S. Згоден й з тим, що ми не вміємо чи не хочемо говорити і використовувати силу слова. Але ще менше ми читаємо і знаємо про те, що вже було досліджено справжніми науковцями у нашій галузі (Д.О.Тхоржевський, В.Г.Гетта, О.І.Дьомін, В.М.Мадзігон та багато інших)
Дякую за відповідь панові Терещуку. Я власне пропоную не зміни в новій концепції а доповнення, які б доступно пояснювали для загалу завдання трудової підготовки. Такий собі PR. Маємо впливати на суспільну думку аби змінити усталене поняття "хімія – фармацевт, математика - економіст, мова –журналіст, малювання – художник, трудове навчання – трудівник". Я сам трудівник, але трудитись нині не популярно. Може інженер, конструктор, дизайнер...???
Я пробую поміняти акценти, але заганяти дітей в теоретичну механіку не маю на увазі.
Виявляється на скороченні годин в трудовому навчанні дехто зробив наукові ступені і звання, розробляючи нові ефективні методики організації навчальної діяльності в умовах обмеженого часу (роботи дійсно корисні).
Але, разом з тим висловлюється думка, що річка не поверне свій хід назад і годин нам ніхто не віддасть, що навчальна програма і так перевантажена. Тільки, шановні мої, цій річці просто перегородили русло і прийде час, вона проб’є собі дорогу сама. Інакше чого варті всі науки разом взяті без практичного використання їх у виробництві. А наше завдання - допомогти цій річці. В тому числі і з розробкою модулів.
Нову програму варто дозволити використовувати в школах паралельно зі старою і дозволити вчителям обирати, критикувати, коригувати. Діюча програма має як плюси та і мінуси. Зміни і доповнення могли б аналізувати без поспіху. Так за рік-два не наламавши дров ми вивели б варіант близький до ідеального. Ато цей заклик "швидко або ніколи" може нашкодити.
Помітне пожвавлення на сайті нагадує передреволюційну ситуацію. Очевидно, що далі так працювати не можна, тому що нас закриють взагалі, або заженуть у варіативний куток чи перетворять в розряд факультативу чи гуртка. На мою думку зводити предмет до вишивки стрічками чи лозоплетіння - це самим рити собі яму.
В новій концепції варто відобразити пять основних напрямків, які характеризуватимуть предмет.
1. Інженерна підготовка. Підготовка майбутніх дизайнерів, архітекторів, інженерів, технологів, конструкторів, раціоналізаторів і винахідників, які створять нові технології, як запоруку нашого процвітання. В основі цього напрямку (модуля) має лежати графічна підготовка, проектування, моделювання, технології виробничих процесів…
2. Виробнича підготовка, основним завданням, якої має бути ознайомлення з технологічними операціями, робота з інструментами і верстатами, що дасть можливість готувати верстатників, зварювальників, столярів, слюсарів, механіків…… які в майбутньому забезпечать всіх інших зарплатами, пенсіями і стипендіями.
3. Народні ремесла – це зв'язок з нашими надбаннями в галузі декоративно-прикладного мистецтва, познайомлять дітей з регіональними традиціями, видами художнього оздоблення (лозоплетіння, гончарство, різьблення, писанкарство…), сучасними техніками.
4. Підприємницька і господарська діяльність – забезпечить кожному в майбутньому можливість розпочати свою справу, яка принесе користь собі та суспільству та допоможе налагодити ефективне ведення домашнього господарства. Цей напрямок готуватиме майбутніх підприємців, менеджерів, маркетологів...
5. Профорієнтація, яку варто поставити на більш професійний рівень. Вчитель трудового навчання цілком може стати фахівцем з профорієнтації і не тільки з робітничих професій. Питанням профорієнтації частково займаються центри зайнятості, але де як не в школі найближчий контакт вчителя і учня.
Прошу зауважити - іженерна і виробнича підготовка, декоративне мистецтво, підприємництво і профорієнтація це не модулі а напрямки підготовки, які доповнювали б нову концепцію. На мій погляд просто як пять пальців об асфальт.
Тому що одна з наших проблем це те, що ми не вміємо говорити. Ми не використовуємо силу слова. Ми знаємо як перетворити матеріали на корисні речі, як використати енергію для потреб людини, але як перетворювати повітря на користь собі так і не навчилися. Не вміємо захищатися, наводити аргументи, відстоювати думку. А спробуйте пояснити комусь наукове формулювання завдання предмета трудового навчання у відповідності до державної програми. І вас дослухають? А таке трактування в новій концепції буде простим і зрозумілим доповненням. Чи я помиляюсь??? Коментуйте.
1. Якщо подивитись уважно, то нині діюча програма відповідає запропонованим напрямам підготовки. Нею ж передбачена інженерна і виробнича підготовка, підприємництво і профорієнтація. Декоративне мистецтво - лише зрідка. Попередня програма (жовто-синя) також відповідає. І та, що була перед нею відповідає. Але вони ж різні. Проблема, на мою думку, в тому, що за запропонованими напрямами можна підготувати програми, які кардинально відрізнятимуться одна від одної.
2. Трудове навчання має унікальну можєливість використовувати на практиці надбання інших предметів. Водночас не варто дублювати ці предмети, або ж перетягувати на себе їх функції. Підприємництво вивчається в курсі економіки. Виробничою та інженерною підготовкою для забезпечення "в майбутньому ... всіх інших зарплатами, пенсіями і стипендіями" займається професійна підготовка. Профорієнтація вкрай потрібна, власне як і креслення, але чому за рахунок трудового навчання?!!!
3. А щодо наукових завдань предмета - погоджуюсь повністю. Їх формулювання слід переглянути. Але в яку сторону - вирішувати нам з вами.
Шановні колеги!
Як приємно читати таке жваве обговорення, що розгорнулось на тему трудового навчання! Щиро вдячний Сергію Миколайовичу Дятленку та адміністратору сайта. Таких обговорень завжди не вистачає на численних семінарах і конференціях де все відбувається в односторонньому русі - науковці зачитують свої нудні виступи, всі інші - з нудьгою слухають...
Тепер по суті. Для того щоб зміст трудового навчання у школі був зручним для вчителя і доступним для учнів, науковим для адміністрації школи та всіх інших хто сприймає трудове як другосортний предмет - потрібно експериментувати, шукати, сперичатись, висловлюватись. А наша громада цього не робить. Всі чогось чекають. Ось, мовляв, почнеться розвиток виробництва, технологій, і почнуть колись по іншому ставитись до нашого предмету - одним словом почекати треба, а там видно буде. Або мріяти от якби працювати як Макаренко. То був інший час, із своїми вимогами і викликами. Педагогічний талант Макаренка полягав у тому, що сьогодні він працював би по іншому, враховуючи труднощі і проблеми перед якими стоїть сучасна школа.
Критикуйте концепцію! Критикуйте програму! Очевидно з цього треба починати, а продовжувати перевіркою на практиці всіх нових ідей. Лише практика (експеримент) дасть відповідь, що доцільно для трудового навчання а, що є застарілим і не потрібним.
Тепер щодо інваріантої складової у програмі. Які переваги інваріантної частини? По-перше, методисту простіше працювати з учителем, вимагати від нього конкретні результати, планувати роботу тощо. Та й вчитель розуміє що від нього вимагається програмою. По-друге, в інваріантій складовій закладаються наукові основи предмету, що не дає змоги "сповзти" йому до рівня гурткової роботи.
Проте інваріантна частина програми має й свої недоліки. По-перше, в інваріантній складовій не враховуються особливості матеріальної бази, рівень підготовленості вчителя і т.д. "Модульний" підхід дає змогу учителю виконувати програму, враховувати інтереси і побажання учнів, реально залучити учнів до навчально-трудової діяльності... Модульний підхід все-таки більше орієнтований на практичну складову уроків трудового навчання, тому більшість вчителів (змучених проектуванням та й іншими науковими ідеями) з радістю такий підхід сприймають. Варто було б, з часом, віднайти золоту середину між обовязковим змістом і можливістю давати вчителю та учням здійснювати вибір.
Обговорення дійсно жваве, але між кількома особами. На мою думку, дуже мало вчителів висловлюються з приводу нових програм трудового навчання. Сьогодні методист нічого не вимагає від учителя, він тільки тлумачить "линию партии и правительства", дає рекомендации як можна програму, розраховану на 2 години в тиждень, виконати за 1 годину. З учителем ми зустрічаємось на курсах підвищення кваліфікації, семінарах, конференціях, під час індивідуальних консультацій тощо.
У школах, цитую адміністрацію шкіл: "Руки не доходять до трудового навчання" - такі відмовки директорів і завучів. Це означає, що якщо вчитель бажає, то працює, а якщо ...., то як кажуть, аби день до вечора. Це не образа для вчителя. Дуже часто вчитель і хоче, але не знає як це краще зробити.
Психологія людини така, що вона скоріше обере шлях, де менше перешкод. Виходячи з цього, на які варіанти можна розраховувати, якщо не буде інваріантної ("примусової")складової?
Якщо трудове навчання перейде в розряд гуртка, то повернути йому статус навчального предмета буде неможливим.Особливо тапер, коли навчальні заклади орієнтують учнів тільки на вступ до ВНЗ.
Трудове навчання ні в якому разі не повинно втратити наукових засад.
Чому на сайті мало вчителів висловлюють своєї думки, а вичікують?
Шановні вчителі! Вам працювати за новими програмами!!!
Надія на щось краще!
Шановні вчителі, методисти ІППО, до 1 червня не так уже й багато часу!
Сьогодні вже 1 червня. Відбулося розширене засідання комісії. Про це напише Сергій Миколайович.
Шановні вчителі трудового навчання і всі, хто "співчуває" нам і предмету - чи можна, на вашу думку, дібрати такі об'єкти праці, які одночасно були б цікавими як хлопцям, так і дівчатам? Можливо тоді можна було б розв'язати проблему викладання предмета в класах, які не поділяються на групи? Якщо є підтримка такої ідеї, чи варіанти об'єктів праці - поділіться, будь ласка, думками. Це все для спільної справи!
Шановний адміністраторе! Ваші ідеї?
З повагою, Н.Боринець.
Бандік Лідія Михайлівна (школа №22, м.Черкаси) опрацювала з хлопцями та дівчатами 25 сюжетів. Більше розміщу ближче до 1 вересня.
Вчителі міста запитують про результат засідання комісії.
Хто що знає на 7 червня!?
Бажаю Всім удачі і гарного відпочинку!
Підтримую думку Сергія Миколайовича (dsm1), що поняття "сільська школа" в трудовому навчанні має зникнути раз і назавжди. Це справжня дискримінація для дітей. Хто дуже хоче дізнатися про те, що хочуть учні, які навчаються в сільській місцевості, то проведіть опитування і у вас назавжди відпаде бажання рекомендувати створення програм трудового навчання для сільських шкіл. Можливо, молодь і намагається втекти з села тому, що в школі вже формують майбутнє: городи, ферми, кролики, чищення кліток і таке інше.
А чи є біологія для міських і сільських шкіл?
Інформатика, математика, хімія? Чому вчитель трудового навчання(методист)так часто говорить про таку "специфічну" програму. Якщо проводити уроки трудового навчання за всіма вимогами і рекомендаціями, то сконструювати сучасний урок (!)за темами з сільсько-господарської праці набагато важче. Якщо це робити. А якщо мати години для того, щоб вивести дітей на "об'єкт" і - працюйте, то це ж не трудове навчання!!!
На ваш погляд, якою має бути програма для сільських шкіл? Можливо у Вас своє, якесь оригінальне бачення? Яке воно?
З повагою до Вас і до Вашої думки, Н.Боринець.
Зрозуміло, що своє бачення є. Ось і його результат
http://oleg-bios.mylivepage.ru/image/1419/22982_IMG_06751.jpg
І зовсім не дискримінує міську школу))
Сільська школа має можливість проводити практичні роботи з відповідних тем, як на відкритих, так і на закритих грунтах. При умові, якщо збережені шкільні ділянки.
Міська школа - обмежена в цих можливостях. Але вихід є в озелененні приміщення та території школи,виготовленні та впровадженні гідропонних конструкцій.
Думаю що у Вас також є ідеї та досвід вчителів.
Буду радий їх почути і побачити.
Переглянула всі коментарі - все цікаво, є що почитати і про що подумати. Шкода, що тільки Сергій Миколайович та Андрій Іванович Терещук відкрито (не анонімно) висловлюють свої думки.
Моя думка така: якщо предмет "Трудове навчання" - це навчальний предмет, а навчальний предмет, за І.Лернером (відомий педагог), це педагогічно адаптована сукупність знань та вмінь із якої-небудь окремої сфери діяльності і відповідній їй діяльності засвоєння цих знань і вмінь в процесі навчальної взаємодії, то програма повинна обов'язково мати інваріантну (обов'язкову) складову. Пропоную:
1. Розглядати той варіант програми, яка обговорювалась на всеукраїнському тренінгу (грудень 2009 рук) АБО
2. Взяти за основу "помаранчеву" (за кольором) 2005 року програму для 5-12 класів (програма має багато недоліків, але має і раціональні зерна).
3. В інваріантній складовій в 5, 6 класах прийняти до уваги системи трудового навчання (з концепції), але ввести розділи чи теми з орієнтовною назвою "Елементи проектної діяльності" чи "Основи ..... ".Проектуванню треба вчити учнів, починаючи з 5 класу, але елементарних речей (а не те, що знає вчитель: кожний має вищу освіту, власну думку з кожного питання). Треба учнів поступово готувати до проектної діяльності, яку сміливо можна розпочинати з 7 класу.
4. До варіативної частини включити: пошиття швейних виробів, кулінарію, вирощування та догляд за рослинами, тваринами (у хлопців - подумати, що ще можна додати).
5. Варіантів розробити стільки, щоб кожний зміг обрати варіативний модуль для "себе".
6. Привести у відповідність зміст програм (за обсягом) з визначеним часом у начальних планах (максимально скоротити другорядний матеріал).
7 Не повторити помилку 1993 року, коли пропонувались "Орієнтовні тематичні плани з трудового навчання", що, на мою думку, принесли багато шкоди предмету (вчителі не розробляли програм, як передбачалось цими планами, просто працювали за тематичним планом).
Вибачте, що коротенько не вийшло.
"Шкода, що анонімно"
"Нд, 05/23/2010 - 10:33 — Гість
Шановні колеги і не тільки! (коментар нижче)"
- http://tehnologiya.at.ua/publ/tekhnichna_pracja/bojchenko_ov/opis_dosvid...
P.S.nadezhda_borynec, дякую за цікаві та змістовні відповіді на мої коментарі в попередніх темах.
Натепер є такі реальні пропозиції до концепції:
1. Дати можливість змінювати зміст варіативних модулів.
2. Не залишати стабільним список варіативних модулів.
3. Виокремлити обовязкову (інваріантну) частину предмета.
Чекаємо і інших ідей. Бажано коротких і конкретних.
Зауважу, що проект концепції розроблявся під існуючі умови: поділ на групи, матеріальна база, кількість годин, кваліфікація вчителів тощо. Бажано враховувати це при висловлюваннях.
Нарешті, на сайті "оживление"! Шкода, що нас мало висловлює свою думку з приводу нової концепції. Але в нас такий менталітет - будемо активно висловлюватись, коли вже щось буде прийнято.
На 164 перегляди 26 коментарів. Це напевне новий рекорд сайту. Хочу звернутися до адміністратора. Романе, поясніть, будь-ласка, ще раз для всіх, як зареєструватися на сайті. Насправді всі коментарі хороші і корисні. Ніхто не переслідуватиме за вільнодумство. Корисно буде знати, чи це думки різних людей, чи одної й тої ж. Зареєстровані користувачі коментарі розміщують відразу, Коментарі незареєстрованих розміщує адмін через певний час, через що відбувається хаос. Завжди приємніше дискутувати з конкретною особою, навіть не знайомою тобі ніж з обезособленим голосом.
Чи не найголовнішим «секретом» успіху виховної роботи в за¬кладах А.С. Макаренка була відмова від споживацької благодійно¬сті та державних дотацій на утримання. Він здійснював переви¬ховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Це забезпечувало можливість на лише фізично виживати, а й форму¬вати у вихованців оптимістичний погляд на свою подальшу долю. Адже вони знайомилися з реальними виробничими відносинами, отримували надійну професію, організаційні навички, відчуття захищеності у колективі і суспільстві.
Продовжуючи ідеї Макаренка, чому б сьогодні не дозволити школі в 10 - 12 класах реалізувати реальний проект, де діти, під керівництвом вчителя спроектували б власне підприємство з виробництва продукції. Розробили бізнес-план, структуру виробництва, рекламну кампанію, шляхи реалізації товару, вийшли на ринок, спробували щось насправді. Підвели б підсумки спільної діяльності, визначили прибутки чи збитки, плюси і мінуси. Ось це був би результат. Матеріальною базою могла б слугувати матеріальна база школи, інструменти і обладнання брати напрокат в межах собівартості проекту. Бюджет проекту могли б формувати спонсори, адміністрація школи чи батьки. Цілком можливо створити прообраз акціонерного товариства, де долю вкладу мали б і учні і батьки і вчитель ризикуючи нарівні з іншими. Структура проекту могла б складатися з таких орієнтовних розділів:
- Аналіз існуючих підприємств регіону.
- Складання бізнес-плану.
- Проектування виробу.
- Презентація проекту для загалу.
- Реалізація проекту.
Прибутки, якщо вони будуть в обсязі, що перевершуватиме собівартість, використати на користь майстерні, школи, класу, з благодійною метою, ін.
Чому б не спробувати. Чому б не заробити. Діти зробили б перший крок в життя тримаючись за руку вчителя. Ставку зробити на виробництво товарів.
Правда тут є два мінуси.
Перший - це те, що законодавство обмежує прибуткову діяльність в неприбуткових державних організаціях, але ж Макаренко робив, виробнича практика в професійних закладах теж проплачується, тому за формулювання «З навчальною метою» цілком можливі зміни до законодавства.
Другий мінус – міністерство може піти на такий крок, але робити це доведеться за одну годину. Тут варто подумати про «вдячність» колег.
В будь-якому разі я зобов’язуюсь реалізувати цей задум і поділитися його результатами. Не обов’язково налагоджувати серійне виробництво меблів, достатньо виготовити дерев’яну ложку і простежити її просування на ринок.
Насправді викликів набагато більше. Наприклад, постійне виконання учнями одної й тої ж роботи, стабільність спонсорів та розподіл прибутків, ....
Але "дорогу осилить ідущий". Тому бажаю Вам пройти її. І досвідом поділитися з усіма бажаючими. Тільки на масовість не розраховую: Макаренко був один, що робив він іншим не вдалося.
Кому це трудове навчання потрібне? Ви десь бачили оголошення «Шукаю репетитора з трудового навчання». І не варто чекати, високі технології в нас тільки на папері. У свідомості суспільства трудове навчання в школі - це кузня низькокваліфікованої робочої сили. Які асоціації виникають в учня при майбутньому виборі професії: хімія – фармацевт, математика - економіст, мова – журналіст, малювання – художник, трудове навчання – "труділа", трудівник, роботяга! Не архітектор, не дизайнер, не технолог, не інженер, не конструктор - трудівник, просто трудівник. Таке ставлення до праці, до людей виробничих професій сформувалося через ряд суб’єктивних та об’єктивних причин, змінити які тільки програмою - НЕМОЖЛИВО! Потрібно міняти назву, концепцію, програму предмета і СВІДОМІСТЬ як вчителів трудового навчання так і суспільну думку. Креслення як предмет та технічні гуртки в школах є тільки за великим блатом. Українська школа готує соловїв, які вміють гарно співати. Ніхто не хоче йти на технологічні факультети, тому що там треба вчити точні науки, інженерні дисципліни, креслення, мати художні здібності і за все це - 5 годин на тиждень в сільській школі яких третина в Україні!!! А інакше це не універсальний фахівець з технологій. Складається ситуація, коли трудове навчання все частіше і частіше викладають не фахівці, а вчителі інших предметів, яких тишком-нишком проатестували, а то і просто - класні керівники!!! Так дуже зручно – клумбу впорядкують, шпалери поклеять, пенсіонеру допоможуть. Тут тобі і трудове навчання і трудове виховання і суспільно-корисна справа - три в одному. Дирекція в захопленні і клопоту менше. А філолог дасть такий відкритий урок чи напише такий план-конспект - закачаєшся. Кому потрібне трудове. З нього ж екзаменів не буває. Ну хіба при вступі у ВУЗ на те ж трудове. Останнім часом у ВУЗах спостерігається подвійна спеціалізація. До основного предмета додається один з таких предметів як інформатика, економіка чи БЖД, де вчитель може мати ще й додаткову спеціальність, аби в майбутньому деверсифікувати ризики з працевлаштуванням, тільки це знімає проблему частково, адже плюс три години це теж не зарплата. Скільки б ми не плакали і не складали нових концепцій, тільки тоді, коли до влади замість політиків прийдуть державні діячі, тільки тоді стануться реальні зміни. Але нічого не робити - це ще гірше. Зміни в трудовому навчанні відбудуться тільки після структурних змін в Україні загалом. Сьогодні при владі багато людей, які розуміють, що потрібно вкладати гроші в курку, що несе золоті яєчка, а не просто купувати яєчка за кордоном, але це потрібно довести всім іншим. Тому, питання модернізації виробництва і впровадження нових технологій вже на часі. Тоді, можливо і знадобляться висококваліфіковані кадри, готувати які почнуть зі школи. Але хто тоді залишиться в школі - фанати і ті кого нікуди більше не беруть. Тоді знову похапцем братимуть на трудове всіх, хто не встиг заховатися і знову ті ж самі граблі...
Які асоціації виникають в учня при майбутньому виборі професії: хімія – фармацевт, математика - економіст, мова – журналіст, малювання – художник, трудове навчання – "труділа", трудівник, роботяга! Не архітектор, не дизайнер, не технолог, не інженер, не конструктор - трудівник, просто трудівник. ЩО ОЗЗНАЧАЄ ТРУДІЛА. В ТЕБЕ ДОМА СТОЯТЬ ДВЕРІ.?? А ПАРКЕТ.?? А РЕМОНТ ЗРОБЛЕНИЙ ЧИЇМИ РУКАМИ.???? ТРУДІЛИ.??? А ТИ ЩО ТИ ВМІЄШ РОБИТИ.. Я ЗНАЮ БАГАТО ЛЮДЕЙ ЯКІ ОБРАЛИ ЦЕЙ ШЛЯХ.. ЯСНО ЩО КОЖЕН ХОЧЕ НІЧОГО НЕРОБИТИ І ЗАРОБЛЯТИ БАГАТО ГРОШЕЙ.. ТАМ ВИЩЕ НАПИСАНО НЕ АРХІТЕКТОР НЕ ДЕЗАЙНЕР НЕ ТЕХНОЛОГ НЕ ІНЖЕНЕР А ТОЙ САМИЙ ІНЖЕНЕР КИМ ВІН СТАНЕ БЕЗ ПРАКТИКИ.. Я ЩЕ НІРАЗУ В СВОМУ ЖИТТІ НЕ ЗУСТРІЧАВ КВАЛІФІКОВАНОГО СПЕЦІАЛІСТА ЯКИЙ ВМІЄ ПРАВИЛЬНО ОРГАНІЗУВАТИ РОБОТУ. НИЖЧЕ НАПИСАНО ЩО ТРЕБА ВКЛАДАТИ В КУРКУ ЯКА НЕСЕ ЗОЛОТІ ЯЙЦЯ... А ЧОМУ Б НЕ СТАТИ САМОМУ ТОЮ ..КУРКОЮ.. ЯКА БУДЕ НЕСТИ ТІ Ж ЗОЛОТІ ЯЙЦЯ.. Я НЕ КРИТИКУЮ ІНШІ ПРОФЕСІЇ.. АЛЕ ХОЧУ ДОВЕСТИ ДО ТИХ ХТО НЕРАХУЄТЬСЯ З ІНШИМИ, ЩО КОЖЕН ПРЕДМЕТ ВАЖЛИВИЙ... І ПІСЛЯ ТОГО ЯК УЧЕНЬ ПРОЙШОВ ШКОЛУ ВІН МОЖЕ СОБІ ОБРАТИ ДОРОГУ ПО ЯКІЙ ЙТИ В МАЙБУТНЄ.
Всі вміють лікувати та навчати. Особливо на цьому сайті виділяються "гості" - коментарі "богів", які все знають та вміють.
Відношення до предмету буде залежати від його подачі та мотивації. Про це писав раніше.
Що до практики.
На рівні школи створив інформаційне середовище на базі Інтернет-технологій, т.з. папка "Метод".
Планування, графічні роботи, література і т.д. - відповідно до кожного класу. Досвід переймають вчителі інших предметів школи.
http://terpug.at.ua/ - лише інформаційна вершина технологічного айсбергу.
Вирішив питання забезпечення матеріалами для проектної діяльності без участі школи (технічна праця). На мій погляд - найболючіше питання сьогодення, без вирішення якого найкраща програма не має перспективи.
В слідуючому н.р. будемо впроваджувати на рівні міста.
По життю зустрічав багато кваліфікованих людей. Спілкуюся і маю їх підтримку в шкільній та позашкільній діяльності (маю неповну ставку).
Бажаю всім успіхів і розуміння.
Так що ж робити?
Пропоную не залишати стабільним список варіативних модулів, а дати можливість розробляти нові, виходячи з потреб та непередбачуваних ситуацій. В інакшому випадку буде консервація предмету.
У випадку розробки додаткових варіативних модулів ми зможемо трохи модернізовувати та й предмет буде більш гнучкішим.
Шановні колеги і не тільки!
Боляче дивитись на постійну ломку трудового навчання. Я із жахом представляю 1 вересня. І це не вперше за 20 років роботи в школі…Міг би і звикнути. Але…
Ми маємо нову концепцію, з якої абсолютно не зрозуміло структури майбутньої програми. Що буде поштовхом для розвитку та вдосконалення молодої людини і самого вчителя? Більшість педагогів ( в широкому розумінні цього слова) зупинились на архаїчних технологіях. Так просто, зручно і нічого не потрібно змінювати. А прийдеться…. відкинути показушні педтехнології та прийняти цивілізовані. Ми зобов’язані створити творче середовище для дітей, дати їм шанс творіння. Думаю що «відкат» до представлених модулів знищить предмет абсолютно.
Трішки про плюси та мінуси старої програми. Стара програма перевантажена та не відображає потреб (можливостей) міської (сільської) школи. Перевантажений опис проектної діяльності. Але вона має творчий потенціал, на відміну від совкової. Під програму надруковані підручники, методичні посібники. Ми вперше маємо україномовний підручник. Він недосконалий, з помилками – але він на рідній мові і він уже реально існує.
Мною була представлена (серед 112 поданих) слідуюча концепція.
На вивчення даного предмета відводиться по 2 години у 5-9 класах.
При відведенні по 1 годині у 5,6 класах і по 2 години у 7 і 8 класах загалом або по 1 годині в спеціалізованих класах, надавати по 2 факультативні години на паралель для виконання проектних завдань – методика Фінляндії.
Це стосується і 10-12-х класів.
Як Ви собі представляєте резервування кабінету інформатики під час уроків?
Ми відносимось до країн, де інформатика вивчається 11 років в школі і як мінімум 1 рік в ВУЗі (в США – 6 місяців, а потім її лише використовують).
Структура програми трудового навчання учнів у 5-9 класах міської школи включає :
• Вступ.
• Проектування виробів.
• Основи машинобудування.
• Матеріали та технології деревообробки.
• Матеріали та технології металообробки,
• Електротехнічні роботи.
• Основи домашнього господарювання (дівчата)
• Будівельно-ремонтні технології (хлопці).
Розділ «Вступ» передбачає ознайомлення із основами виробництва, вступними інструктажами з охорони праці відповідних технологій, організацію робочого місця учня та планування роботи на семестр з визначенням дат тематичного оцінювання.
Розділ «Проектування виробів» передбачає знайомлення з основами графічної грамоти, технологічною документацією, принципами моделювання та конструювання. А практична частина розділу дає можливість використати набуті знання для створення графічної документації (клаузура , ескізи ,креслення) запланованого проекту та змоделювати виріб в папері чи пластичних матеріалах.
Розділ «Основи машинобудування» дає можливість досконало освоїти принципи машинобудування (деталь, механізм, кінематична схема, машина) та використання машин в процесі обробки матеріалів. Особливо необхідно звернути увагу на світовий технічний прогрес в машинобудуванні та перспективи його розвитку. Під час практичних робіт учні ознайомлюються з основами техніки, виконують лабораторно-практичні роботи та закінчують оформляти графічну документацію із запланованого виробу.
Розділи «Матеріали та технології деревообробки і металообробки» знайомлять з:
1. Конструкційними матеріалами та їх властивостями.
2. Ручними інструментами та прийомами їх використання.
3. Електроінструментами та прийомами їх використання.
4. Механічною обробкою (доступною в шкільних майстернях та за її межами).
• 5 клас – свердлильний верстат.
• 6 клас – токарний верстат по деревині.
• 7 клас – токарний верстат по металу.
• 8 клас – фрезерний верстат.
• 9 клас – комплексне використання.
5. Художньою обробкою матеріалів.
6. Технологіями опоряджувальних робіт.
В розділі «Електротехнічні роботи» учні знайомляться з основами електротехніки та технологіями електротехнічних робіт.
Розділ «Будівельно-ремонтних технологій» знайомить із сучасними будівельними матеріалами, основами будівництва та технологіями ремонтних робіт.
Через всі практичні роботи стрижнем проходить проектна робота (вибирається відповідно до віку), при виконанні якої реалізуються практичні навики, набуті при виконанні вправ. Проекти учні можуть розробляти індивідуально , у складі груп або колективно цілим класом з розподілом певних частин проекту. Об’єкти проектування повинні бути посильними для учнів відповідних вікових груп і суспільно-корисними.
Проект не повинен бути самоціллю. Час на його виконання відводиться індивідуально вчителем, залежно від матеріально-технічного забезпечення майстерні. І прогнозується залежно від обставин.
Після завершення проекту у кожному класі учні здійснюють його публічний захист. Форма захисту учнівських проектів може бути різною: організація шкільної виставки або учнівської наукової конференції, усна або електронна презентація, публікація в Інтернеті, тощо.
У процесі виконання проектів можуть бути застосовані різні види технологій: обробки конструкційних матеріалів, електроніки, інформаційних технологій, графічних і дизайнерських робіт, технології ремонтно-оздоблювальних робіт, технології сільського господарства і міського озеленення домашньої економіки і підприємництва, народних ремесел тощо.
Проектна документація зберігається в проектній папці, яка створюється в 5-му класі і підтримується до 9-го включно. Кількість документів для оформлення проекту залежить від віку.
Елементи проектної папки:
1. Назва проету.
2. Обгрунтування вибору теми проекту.
3. Клаузура, ескізи, креслення.
4. Технологічна картка.
5. Економічні розрахунки.
6. Рекламний проспект.
7. Електронна презентація та публікація у веб-просторі.
Для реалізації диференційованого навчання передбачити варіанти програм:
1. Для дівчат.
2. Для хлопців.
3. Для сумісного навчання
4. Для міської школи
5. Для сільської школи
Сумісне навчання хлопців та дівчат проводиться лише за умови відповідності кількості учнів у класі та робочих місць у майстерні. В разі невідповідності (кількість учнів перевищує кількість робочих місць, що є недопустимо), класи діляться на групи за рахунок факультативних годин. . Це повинно бути прописано в законі!!! Це людське життя.
На основі варіативних програм учитель розробляє календарно-тематичний план, в якому конкретизується обсяг навчального матеріалу. При цьому слід враховувати, що приблизно 25% навчального часу відводиться на теоретичне навчання і 75% - на виконання практичних робіт. У разі відсутності відповідної матеріально-технічної бази, час лабораторних та практичних робіт (вправи) відводиться на виконання проектів.
Особливу увагу слід звертати на знання і точне дотримання учнями правил безпечної роботи, виробничої санітарії і особистої гігієни, навчати їх тільки безпечних прийомів роботи, ознайомлювати із заходами попередження травматизму. Кожен учень забезпечується індивідуальним робочим місцем.
П.С.
Пропоную не ламати дрів, а відкорегувати програми із затвердженням в обласних інститутах. Вчителі підуть трішки різними шляхами, але в цьому і буде раціональне зерно.
Не в «грифах» щастя….
Сподіваюсь на розуміння того, що дискусія - це не протистояння.
Пояснення Ваших ідей зрозумілі і близькі мені. Методика упровадження проектних технологій співпадає з тою, яка вже описана в попередніх методичних рекомендаціях до навчального року. Зміст проектної папки опрацьовано на Всеукраїнських олімпіадах (методичні рекомендації до олімпіади цього року один до одного відповідають запропонованим).
Підтримую і позицію щодо важливості використання попередніх напрацювань (програма, підручник). За підтримку УКРАЇНСЬКОГО особлива повага.
Хочу для себе уточнити ряд позицій:
1. Якщо передбачити, що "Структура програми трудового навчання учнів у 5-9 класах міської школи включає :", то як зрозуміти тезу надруковану під заголовком П.С.?
2. Всі реформи, на моє переконання, мають розпочинатися з вчителя. Важливо, щоб ВІН розумів їх суть. Тоді як поєднати те, що "Більшість педагогів ( в широкому розумінні цього слова) зупинились на архаїчних технологіях. Так просто, зручно і нічого не потрібно змінювати." з тим, що "Ми зобов’язані створити творче середовище для дітей, дати їм шанс творіння"?
Зовсім не підтримую позицію щодо окремих варіантів програм для сільських і міських шкіл. Це дискримінація. Хто сказав, що сільські діти не хочуть випилювати лобзиком, чи точити на токарному верстаті, а горять бажанням полоти грядку, чи вичищати за худобою (кроликами)? І чи в кожній сільській школі відсутня хороша матеріальна база? І чи в кожній міській вона є? Юридично не можна заставити виділяти на трудове навчання години варіативної складової. На те вона і варіативна.
І поділ на групи наразі такий, який є. Про це я вже писав.
Є ще ряд питань. Чи всім дітям потрібна будівельна справа (зважте на сучасний соціальний стан) та фрезерний верстат, власне як і швейна машикна.
П.С.
ГОЛОВНОЮ ПРИЧИНОЮ РОЗРОБЛЕННЯ ЗАПРОПОНОВАНОГО ПРОЕКТУ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛА НЕМОЖЛИВІСТЬ У 80 ВІДСОТКАХ ВИПАДКІВ ПОДІЛЯТИ КЛАСИ НА ГРУПИ ХЛОПЦІВ І ДІВЧАТ!!!
Легше, простіше, правильніше щоб дівчата і хлопці, наприклад, виготовляли іграшки, займалися лозо- чи сомоплетінням, ніж вони разом будуть точити на токарному вестаті чи шити наволочку!
П.С.2
При цьому проект концепції відкритий для змін.
Давайте будемо знаходити в концепції "за" і "проти". Мені поки що важко в цій анархії зорієнтуватись!
Переглядів 119, а думок тільки кілька! Це що, нас не цікавить, що нам знову "придумають"? А хто це буде виконувати?
Коментарі дуже цікаві, у кожному піднімаються ті питання, які цікавлять авторів. Але мені, поки що, не зрозуміло ось що: для того, щоб забезпечити ефективне навчання у класі, який не поділяється на групи хлопців і дівчат (хлопці не хочуть займатись "дівчачою" діяльністю, а дівчата, відповідно, "хлопчачою"), то як це можна зробити на основі тих варіативних модулів, які подаються в переліку? Все рівно, одні модулі матимуть більш "дівчаче" спрямування, а інші - навпаки. То чому ж не визначити для всіх якусь обов'язкову частину, щоб трудове навчання було схоже на предмет, а не зрозуміло на що? Невже автори цієї нової Концепції не бачать в коментарях "радості" окремих вчителів трудового навчання (а їх відсоток доволі пристойний) робити, що завгодно? А як такий "предмет" сприйме адміністрація шкіл? Вони зараз, при наявності обов'язкової для всіх програми і навчально-методичного забезпечення викладання предмета, не рахуються з ним, як з навчальним предметом!!! А що буде, коли вчитель ( а вони є різні не тільки за своїм ставленням до викладання предмета, а й за рівнем підготовки) сам визначатиме все, чому має навчати дітей???
А до чого тоді "прикласти" Державні стандарти з трудового навчання???
Мені здається, що авторам нової Концепції все рівно, що буде з предметом, у них робота є і буде, а що будемо робити ми, вчителі, з таким "вільнодумним" предметом???
Andrey
"При всій повазі до авторів нової концепції програми - вона не ідеальна. Тільки час покаже наскільки вона ефективна..." А що позитивного у діючій програмі? Чи виконується така програма? Для кого вона: для учнів чи вчителя? Напевно, що не для учнів, та й вчителю з нею впоратись складно... Якщо шукати ідеального підходу, то його очевидно не знайдемо, бо наш предмет найбільш складний для сучасної школи (матеріальна база, методичне забезпечення і т.д.)
Основна ж проблема полягає в тому, що сьогодні складно структурувати зміст навчальної програми з трудового навчання. Виробництво швидко змінюється, стає науково насиченим, відбувається глибока диференціація та спеціалізація виробничих технологій. Старі ідеологічні підходи з підготовки робітничого класу вже не дійсні для основної школи (5-9 класи). Якщо раніше основою шкільної програми був політехнічний підхід та продуктивна праця, бо це відбивало потреби тогочасного суспільного виробництва, то сьогодні на цьому будувати зміст програми вже не можна, бо суспільство інше та й запити на швидкоплинне виробництво інші...
Якщо ж надати змогу вчителю змінювати зміст модуля то поступово переведемо трудове навчання у статус гурткової роботи. Цього робити не можна. Трудове навчання - це предмет, який завжди розвязував стратегічні, з точки зору навчання та виховання, завдання для школи. Зміст програми у своїй основі обовязково має бути науковим, а точніше - науково обгрунтованим. А вчителі мають виступати у ролі експертів, давати оцінку...
Крім того, що "виступати у ролі експертів, давати оцінку", нам ще треба й працювати і щоб нам адміністрація школи давала таку можливість. Мій завуч здивовано підняв брови, коли ознайомився з новою концепцією. Я зрозумів, що годин не буде.
Дуже добре, що піднімається питання вивчення такого предмету,як трудове навчання,але чому до цього часу,у час компютерізації,користуємося старою нормативною базою(поділ на групи).Поділ на групи повинен бути обов'язковий,адже у дівчат і хлопчиків різні напрямки роботи.А може ми уже виховуємо гетеросексуалів і взагалі не звертаємо на здоров'я дітей.Посадити в шкільну майстерню 27 учнів (дівчата,хлопці), забезпечити всіх роботою,інструментом,дотримуватися безпеки життєдіяльності та бажано чомусь і навчити. Написати потрібну програму учителі зможуть,алеж у співавтори потрібно брати всіх науковців,які в цьому ні бельмеса не розуміють.Якщо вся освіта загнана в тупик, то що можна говорити за трудове навчання?
Безумовно, що ця концепція - це крок в перед. Але треба йти далі. Використання систем трудового навчання в такій послідовності, як вони зявлялися - це те, чого реально бракувало новій програмі. Згадаймо сторінки історії і проведімо паралелі: людство стало на ноги - дитина навчилась ходити, людство освоїло мову - дитина заговорила, людство приборкало вогонь - дитина почала цікавитись явищами. Першою зявилась предметна система - з неї і треба починати, але застосовувати її в 5 і 6 класах і тільки в 7 переходити до конструкторсько-технологічної.
Щодо модулів, то вчити дітей писанкарству і карбуванню в 5 класі зарано. Недостатньо розвинені моторика рук і просторова уява не дозволять створити якісну річ і цю відмінність діти помітять.
Відсутність поділу класів за гендерним принципом одна з помилок, допущені в трудовому навчанні загалом, які знижують престиж предмету.
Чому ж в класі, де 20 дітей дівчатка мають працювати на фрезерному верстаті, а хлопчики – вишивати? Звичайно, останні тенденції в світі ведуть до того, що чоловіки і жінки змішалися в своїх обов’язках. Чоловіки куховарять в прямому ефірі, а жінки виходять на ринг. Але спробуйте це пояснити восьмикласнику, який за своїми віковими особливостями хоче самоутверджуватись як особа своєї статі.
Підтримують! І не тільки вчителі, а й методисти! Мене цікавить: по-перше, чи буде надруковано (якщо "так", то де і коли) зміст цих модулів; по-друге, ми ще ж можемо брати участь в розробці модулів на інші теми?
Засідання комісії перенесено на 1 червня. Не врахували, що 28 останній двінок. З чим всіх і вітаю.
Для тих хто розробляє різні концепції потрібно булоб самому хоч рік попрацювати в класах де на 20 робочих місць майстерні приходить 25 чоловік з двох класів, які не діляться, або 27 чоловік (хлопчиків і дівчаток). Поки не буде вирішено питання поділу касів на уроки трудового при будь якій кількості учнів і збільшення навчального часу всі концепції втілюватись будуть тільки на папері бо вчитель перетворюється на няньку.
При всій повазі до авторів нової концепції програми - вона не ідеальна. Тільки час покаже наскільки вона ефективна. Але певна свобода дій вчителя може компенсувати недоліки програми , це основна перевага цієї концепції. Непогано було б передбачити не тільки вільний вибір модулів, але і можливість змінювати сам зміст модуля (звичайно в розумних межах). Якою б гарною не була нова концепція програми , якщо її нікому буде реалізовувати, вона так і залишиться на папері. Тому я і підняв питання поділу на підгрупи, це життєво важливе питання для вчителів праці на даний час. (ми і так вже майже втратили креслення та й години які виділені на трудове навчання не балують нас)
Проте ми оптимісти. Я і мої колеги бажаємо Вам успіхів на засіданні комісії.
Нові підходи до вивчення трудового навчання зумовлені, в тому числі, і неможливістю здійснити поділ на групи хлопців і дівчат при іншій ніж офіційно визначеній кількості дітей в класі. Про потребу в цьому говориться дуже давно (як мінімум з жовтня 2004). Це питання піднімається на всіх великих і малих зібраннях. Особисто мною підготовлено десятки!!! проектів щодо зменшення наповнюваності груп при вивченні трудового навчання. Деякі з них навіть були внесені до офіційних документів: "Проект Закону України "Про зміни до деяких законодавчих актів з питань освіти"" 2005 рік (був прийнятий Верховною Радою у першому читанні, потім змінилася рада, потім ще раз...); Розпорядження КМУ від 5 жовтня 2009 р "Про затвердження плану заходів щодо розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти на період до 2012 року". І це тільки самі суттєві приклади.
Можете бути впевнені, що як тільки зявиться хоч маленька можливість втілити новий поділ в життя ми використаєм цей шанс. Але чекати поки це станеться більше не можна. Тому нова редакція програми покликана хоч трішки послабити тиск змішаних класів на вчителя та учнів. Хоча вона однозначно не вирішує цього питання. Та й не може цього зробити. Попрошу натепер зосередитися саме на програмі, а не на інших питаннях (Матеріальна база, поділ, кваліфікація вчителя, кількість годин , навантаження тощо)
PS.
В одному з коментарів мова йшла про фізичну культуру. Так от, були внесені тільки ті зміни, які не потребують додаткового фінансування. Поділ на групи там не здійснили взагалі. І не зробили багато чого іншого.
Назад до "колгоспу"...., а жаль.
Розумію, для системи так зручніше і дешевше.
28 мая, говорят, последний звонок или выпускной в школах? А как же совместить учителям все мероприятия? Хотя никто не отрицает их важности.
У нас все (не тільки хрестяться) роблять тільки тоді, коли півень клюне в одне місце, чи грім грякне так, що, як співає А.Пугачова, "никто и не ожидал"! Хоча кожний учитель після кожного уроку перехрещується, що нічого не сталося зі здоров"ям дітей, коли посадочних місць 15, а учнів - 27, ще й програма розрахована на 2 години, а маємо 1.
Коментар буде надруковано тоді, коли проголосують за таке, так зване, трудове навчання?
Це крок вперед. Нарешті заговорили про поєднання кількох систем трудового навчання яке враховує більш-менш реальний стан нашого предмету та враховує особливості розвитку дітей.
А то раніше було так: все що було - то не так, робимо по іншому.
Треба взяти кращі сторони декількох систем трудового навчання.
Шановний bevz! А чому Вас не цікавить нова концепція трудового навчання? Хоча поділ класів - це дуже актуально і потрібно. Але зараз вирішується чи йти предмету "на вольнії хліба"!!!
Нарешті можна буде дихати спокійно! Роби все на свій смак і поняття. У-р-а, у-р-а, у-р-а, у-р-а!
Уважаемый Сергей Николаевич! А будет ли подыматься вопрос 28 мая по поводу деления классов на подгруппы, может для трудового обучения необходимо сделать исключение, например делить на подгруппы когда в классе не 27, а 20 человек. Ведь нельзя руководствоваться только недостаточностью финансирования,вопрос упирается в безопасность детей.Или мы начнём обращать внимание на эту проблему когда случится беда?
З фізичним вихованням уже схаменулися коли почали на уроках помирати діти. Зменшили нормативи.
А ми будемо чекати грому???
Повністю підтримую (разом з учителями м. Вінниці)пропозицію про зменшення порогу для поділу класів. В інакшому випадку ми знову будемо мучитися і не думати про урок (це наш обовязок) а думати де посадити дітей і чим їх зайняти щоб нічого не трапилося з ними. Тому що практичну роботу в класі коли 20 хлопчиків дуже важко провести.
Це міністерство планує предмет перевести в ранг гуртка"трудове навчання"? Чи є вже такі вчителі, які підтримують таку ідею?
Додати новий коментар