Інформація про удосконалення навчальної програми з трудового навчання для 5-9 класів швидко поширилася серед небайдужих до предмета людей. Після ужгородського семінару та листа міністерства по всій країні було проведено заходи щодо обговорення пропозицій покращення нинішньої програми. Шановний небайдужий читачу (читаєш сайт – значить вже небайдужий), якщо ти не брав участі у відповідних заходах – значить ось так працює твій районний (міський) чи обласний методист.

Офіційно до процесу (листом міністерства) запросили: Академію педагогічних наук, всі вищі навчальні заклади, Міністерство освіти і науки АРК, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інститути післядипломної педагогічної освіти. В результаті було подано в електронному та письмовому виглядах більше сотні, а точніше 112, пропозицій щодо вдосконалення навчальної програми з трудового навчання для 5-9 класів. Багато повідомлень містили збірну інформацію (від району, області). З них від науковців – аж 2 (в одній зазначалося, що вуз не має відповідного напряму підготовки), що засвідчує неабияку зацікавленість та недюжий потенціал вітчизняної наукової еліти у галузі трудового навчання. При цьому хочеться, аж язик свербить, зауважити, що кожного року готуються кандидатські і докторські дисертації, автори яких «теоретично та на практиці» доводять значущість своїх розробок, покликаних саме вдосконалити навчальний процес з трудового навчання. Але це тема іншої статті. Сподіваюся ми зможемо до неї повернутися.

Щодо пропозицій, то вони були різними, часом такими, що виключали одна одну. Це стосувалося креслення, сільськогосподарської праці, роботи на верстатах тощо. Дехто (велике спасибі за працю, але не треба було так буквально сприймати завдання) розробив проект програми повністю чи для окремих класів. Ці проекти розроблялися під конкретного вчителя. Полюбляє він електротехніку – і цей розділ значно розширюється. Любить копатися в землі – значить пів програми на с/г працю. Особлива заочна дискусія виникла з питання програми для сільської і міської школи. Поділюся своїми роздумами, ба ні, навіть переконаннями. Хто сказав що сільські діти не бажають освоювати столярну справу чи бісероплетіння, а, в цей час, хочуть вчитися, вибачте на слові, вичищати гній від худоби чи прополювати бур’яни? Вони це і так уміють. Чому ми хочемо дати сільським дітям іншу програму тільки тому, що там легше забезпечити її виконання? Діти повинні мати рівні можливості в освоєнні предмета. І тут вступає в силу безвідмовний аргумент: А матеріальна база? Давайте поговоримо про це після того, як ви познайомитись з проектом нової програми.

Що об’єднувало більшість дописувачів, так це пропозиція щодо збільшення кількості годин на вивчення трудового навчання у 5-6 та 9 класах. В цьому місці потрібно зробити відступ. Щоб було зрозуміліше порівняємо організацію навчального процесу з будівництвом.

1. Спочатку роблять проект, яким визначають розташування, розміри, конструкційні особливості. В освіті це базовий план, який є складовою державного стандарту та затверджений постановою кабміну. В ньому зазначено, що на освітню галузь технологія у 5-9 класах відводиться 8 годин.

2. Закладають фундамент та женуть несучі стіни (які не можна перебудувати) – затверджують Типові навчальні плани для різних типів навчальних закладів. Там зазначено, що освітня галузь технології складається з трудового навчання (5 кл – 1год; 6-1; 7-2; 8-2; 9-1) та інформатики (9 кл – 1 година на тиждень).

3. Роблять перегородки, якими визначають розміри окремих приміщень на поверсі – кожен навчальний заклад розробляє робочий навчальний план (в ньому може бути збільшено кількість годин на вивчення того ж трудового навчання, якщо директор вбачає в цьому потребу, а в більшості, якщо є вчитель який не змарнує збільшений час).

Так от, між другим і третім етапами розробляється навчальна програма. Вона не може змінити вже побудованого, вона лише наповнює змістом те що є.
Потреба в збільшенні кількості годин мотивується неможливістю викласти за відведений час весь навчальний матеріал. В такому випадку є два виходи: збільшити час або зменшити об’єм навчального матеріалу. Якщо перше ми зробити не можемо, то можливо варто звернути увагу на другий варіант? А чи не перевантажена наша програма?

На основі надісланих пропозицій було представлено скелет майбутньої програми на тренінгових курсах з питань поліпшення якості вивчення предмета «Технології» у старшій школі (на сайті вже велась мова про ці курси). Ось на цьому зібранні, на яке з’їхалися провідні методисти, вчителі та науковці, була здійснена спроба наростити на скелет м’язи.
Після здійснення організаційних заходів проект програми буде винесено на громадське обговорення, у тому числі буде розміщено на цьому сайті. Всі бажаючі зможуть, знову ж таки, висловити свою думку щодо проекту. Аби на користь.

Таким чином, спосіб, яким здійснюється розроблення програми можна назвати народною толокою. Це тоді, коли всі спільно і головне безкоштовно виконують справу. Воно може й недобре, але зробимо програму для себе. Програму, яку можна виконати, програму, яка влаштує якщо не всіх, то хоча б більшість, програму, яка принесе користь нашим дітям.

С. Дятленко
Фото з сайту http://city.cv.ua