Іноді приходиться мучитися з паяльником. У радіоаматорів зі стажем, звичайно, не повинно виникати питань: що таке паяльник, який флюс вибрати і як паяти. Для новачків у цій області просто трагедія знайти де-небудь рекомендації з виготовлення друкованих плат, а також монтажу на них деталей. Не бажано початківцям виготовляти складні прилади, вони на жаль, звичайно не працюють через неточності або нерозуміння окремих технологічних моментів, що відбиває бажання до подальшої роботи.

Купити паяльник зараз можна практично скрізь. Вибрати його можна в такий спосіб. Паяльник від 10Вт (низьковольтні з регулюванням потужності) до 40Вт використовується винятково для монтажу мініатюрних імпортних мікросхем, 40..75Вт - для радіомонтажу, 75-Ватний іноді плавить плати та корпуси радіодеталей. Вище 75Вт паяльники використовують для монтажу масивних деталей і залуджування товстих дротів. Більше ніж 150Вт звичайно вже не підходять для паяння радіоапаратури, зате ними, напевно, зручно запаювати цебра і каструлі...
Для початку вибрати паяльник можна за певними критеріями.
Ні в якому разі не купуйте паяльник з керамічним нагрівальним елементом. Причини: по-перше, дорого, по-друге - це незручно (розмір таких паяльників малий, їх незручно тримати в руках).
Ніколи не купуйте паяльник зі змінним жалом перш, ніж навчитеся тримати в руках звичайний, дідівський. Шнур у паяльника повинен бути розрахований на потужність паяльника, якщо провід гріється негайно несіть його назад, поки квартира ціла. Якщо паяльником не буде виконуватися горизонтальне паяння (та й узагалі паяльник не буде знаходиться паралельно платі), не купуйте його з зігнутим жалом - для інших робіт це незручно.
Важливою деталлю паяльника є ручка. Вона ні за яких обставин не повинна бути дерев'яною (дерево - воно і є дерево - паскудиться, тріскається), непогано якщо ручка пластикова.
Звичайно паяльники продають з необробленим жалом. Для нормальної роботи його треба сформувати у формі викрутки чи лопатки (тоді навіть при малому поверхневому натягу припою можна буде зробити два чи три припаювання, не набираючи припою). Кувати треба молотком, паяльник у холодному стані. Якщо вийшов якийсь неправильний багатогранник, то його можна довести напилком. Товщина жала на торці не більш половини міліметра, ширина - п'ять міліметрів (це зручно для відпаювання і припаювання транзисторів КТ361 і їм подібних), висота 2см.
Після такої обробки його треба залудити на ті самі два сантиметри, щоб цілком покрити ковану поверхню. Для лудіння треба взяти підкладку - шматок міцного картону чи фанери і покласти на нього мілко зернисту шліф шкурку, насипати на шкурку каніфолі чи крапнути розчину хлориду цинку, покласти шматочок припою і розтирати його об шкурку нагрітим паяльником (звичайно температуру перевіряють, притуливши грань жала паяльника до припою - якщо припій розплавився - паяльник готовий до лудіння). Якщо поверхня жала досить рівна, то через 2..5 хвилин жало буде цілком залужено.
Вибір флюсу: якщо необхідно змонтувати залізні чи нікелеві провідники між собою, то звичайно ж потрібно взяти розчин хлориду цинку (ще він називається "паяльна кислота"); якщо паяються винятково радіодеталі з залудженими закінченнями і мідні провідники, то для цього найкраще підходить каніфоль (соснової чи ялинової).
Підставка під паяльник. Гарна, зручна підставка виходить з віджилих своє утримувачів запобіжників для трансформаторних підстанцій. Дві П-подібні деталі можна зігнути самому з дроту чи смужок оцинкованої сталі прикріпивши їх на дерев'яну підставку (добре підходить ДСП). Також корисно прикрутити один чи два затискачі "крокодил" до підставки - якщо однією рукою треба тримати транзистор, в іншій - паяльник а в третій - провідник.