Тішить око, серце і душу активність технологічної громади навколо конкурсу «Учитель року - 2010». Тому спробую привідкрити шторку кухні конкурсу.

Журі. Журі складається з науковців та вчителів. Окрім фахових вимог, члени журі мають глибоко володіти одним декількома аспектами технологічної підготовки, бути здатними працювати в команді та забезпечувати регіональний і предметний (обслуговуючі та технічні види праці) паритети. До складу журі було залучено науковців, які натепер активно працюють над практичними питаннями технологічної освіти. Терещук А.І. – проектні технології, програма для старшої школи, навчально-методичне забезпечення. Мельник О.В. – профорієнтація, програми профорієнтаційних курсів за вибором та їх навчально-методичне забезпечення. Савка Л.В. – декоративно-ужиткове мистецтво, навчально-методичне забезпечення цього напряму. Слюсаренко Н.В. – ігрова діяльність у трудовому навчанні, навчально-методичне та дидактичне забезпечення.
Серед вчителів перевагу віддали учасникам попередніх конкурсів «Учитель року» у номінації трудове навчання та вчителям, які працюють над навчально-методичним забезпеченням предмета. Пархоменко О.М. – переможець 2007 року, Лук’яненко С.Д. – лауреат 2003 року та фіналіст 2007р. (він же директор школи), Гайдук Н.О. – лауреат 2007р., Кульчицька Т.І. – учасник фінального етапу 2007р., Григорова О.М. – автор варіативних модулів до програми для старшої школи, Штаєр О.С. – технології у старшій школі, автор профільної програми (він же директор МНВК).
І звичайно ж головним завданням голови журі є об’єднати команду та спрямувати на чітку та якісну роботу. Кулик Є.В. не тільки з честю справляється зі своїм завданням, а й надає кваліфіковану консультацію колегам у спірних питаннях.

Конкурсанти. В одному з коментарів я говорив, що підібралася дуже сильна команда. Прикро лише, що в цій команді представників обслуговуючих видів праці удвічі більше ніж технічних. Проявляється брак фахівців-чоловіків.

З поважних причин на конкурс не з’явилися представники Запоріжської та Рівненської областей. Всі інші намагалися проявити себе у чотирьох турах. Найкраще (судячи з оцінок) це їм вдалося зробити на співбесіді. Просто під час цього туру члени журі мали змогу побачити якраз учителя. Тому що на попередніх турах (часто за вказівками, керівників, методистів, інших доброзичливців) учасники намагалися надіти не притаманну собі наукову маску чи яку іншу. Траплялося, що конкурсанти некомфортно себе почували при обговоренні своєї ж проблеми над якою працюють. Виявилось, що спочатку вона була зовсім іншою, але на районному рівні до неї додали розумне закінчення, а на обласному такий же вишуканий початок. Результат такої допомоги – каша-малаша в паперах та голові. А особистості так і не побачили.

Отже головно треба було показати себе як вчителя. Те що непритаманне, притягнуте штучно користі не принесло. Навіть навпаки – зашкодило.
Після визначення дванадцятки замість гордості за вдало проведену роботу відчулась порожнеча. Шкода було більшість тих, хто мав залишити конкурс. Тому що це хороші вчителі, які через певні обставини просто не змогли себе проявити. Хотів тут написати про декого з них, але це буде некоректно до інших.
Тільки декілька загальних фраз:
- до фіналу не потрапила учасниця, яка за співбесіду отримала абсолютно найвищий бал (9 з хвостиком з 10 можливих. І це вам не 5,5 за к.р.);
- серед конкурсантів було проведено анонімне опитування: чий досвід, представлений на майстер-класі ви застосуєте по приїзді додому. Лідери набрали по 10-15 схвальних відгуків. Але радує не це, а те, що досвід ВСІХ конкурсантів хоча б декілька разів, але згадувався в анкетах. Значить недаремно проводили;
- часто серед журі можна було почути «Його (її) напевне дуже люблять діти». Хіба це не визнання ВЧИТЕЛЯ, зроблене чужими людьми на відстані від дому і від своїх учнів?
- атмосфера серед конкурсантів була чудовою. Вони допомагали один одному, підтримували, вели себе не як конкуренти, а як колеги.

Але це конкурс. А значить мають бути переможці і … (язик не повертається назвати друге слово). Висловлюю свою подяку і захоплення всім хто не потрапив до дванадцятки. Щасти вам.

Дятленко С. М.